жерці - зажери приймуть під крило_
загоять шепотом про вічне рвані рани_
просушать зла холодне джерело,
вдягнуть погорди золоті кайдани_
на ланцюгу, між скиртами голів,
повільно проведуть в зачині ночі
в намолений, тісний ілюзій хлів,
той алгоритм чи сам собі наврочив_
свідомість ще пручається_ та вже_
герой війни із власними тінями
ін’єкцій штучних сліз як спасу жде_
допоки пам’ять криють чорні плями...
