Вітри шепочуть все про майбутнє,
Тумани сірі поплили на схід,
В серці моєму любов присутня,
Залишає свій таємничий слід.
Я десь далеко, ти не близько теж,
Але у любові не буває меж.
Вона, як річка, не спиняється,
Весною більше розливається.
У світі багато чужих облич,
Та серце моє тебе впізнає.
Ми роз'єднані, та Бог з’єднає.
Тебе почую, ти тільки поклич.
Все, що навколо нас ховається,
Порожнечею називається.
Любов – богиня соціальних мереж,
Її не бачиш, але там знайдеш.
А мрії пливуть, залишають слід,
Ти поруч є тут, хоч не присутня.
Любов — це правда, а не гіркий плід.
Тумани та час змінять майбутнє.
Мирослав Манюк
08.02.2025
