Біль мине, мине цей біль
І далі бути як?
Шукати новий водевіль,
Від якого отримати синяк,
Який загоюватись буде,
Як серце від болючих душевних мук,
Від яких не лунає звук,
Наче звук струни душі гуде,
Так серце від печалі реве,
Наче втіхи воно шукає,
Тому всередині ридає,
Хоч зовні посмішку воно має.
Такі всі комікі смішні,
Але в середині сумні,
Приховують свої печалі,
Які їм менталку прокачали,
Для того, щоб були сильними,
Та на спокуси були пильними.
