А мене зачарувала снігова краса,
Мов художниця торкнулась влучно полотна,
У мереживо із срібла одягла сади,
Притрусила сніжним квітом зморені луги.
Виграє на білих вітах: до-ре-мі-фа-соль,
Неповторно та майстерно виконана роль,
Як же можна так уміло відобразить світ?
Я милуюся красою уже безліч літ.
Та вона зачарувала парки та ліси
І ще вкинула кришта́лю сміло до води,
Захопила у обійми дорогі місця,
Забавляється чаклунка дивно, мов дитя.
