|
Коли в думках солодких та сумних
Я про минуле пам'ять викликаю -
За тим жалкую, що знайти не зміг,
Або у серці досі зберігаю...
Тоді втоплю я очі у сльозах,
За друзями померлими заплачу,
Їх смерті ніч в своїх приспала снах,
Позбавивши любові і побачень...
А розпач, як образа, душу рве,
Минуле тяжко знов переживати -
Відчути давнє горе, як нове,
Новим платити стогоном за втрати.
Та як тебе згадаю, друже милий,
Зникають сум і розпач наболілий.
8-10. 12. 2023
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація - "Портрет невідомого чоловіка", Тіціан Вечелліо. 1509
When to the sessions of sweet silent thought
I summon up remembrance of things past,
I sigh the lack of many a thing I sought,
And with old woes new wail my dear time's waste:
Then can I drown an eye, unused to flow,
For precious friends hid in death's dateless night,
And weep afresh love's long since cancell'd woe,
And moan the expense of many a vanish'd sight:
Then can I grieve at grievances foregone,
And heavily from woe to woe tell o'er
The sad account of fore-bemoaned moan,
Which I new pay as if not paid before.
But if the while I think on thee, dear friend,
All losses are restored and sorrows end.
William Shakespeare
Переклади Віктора Марача і Дмитра Паламарчука:
Коли на суд блаженно-тихих дум
Я викликаю спомин про минуле,
Й, згадавши втрати, відчуваю сум,
Як свіжим болем з пам'яті війнуло;-
Тоді ридаю я невтішно знов
За друзями, яких взяла могила;
І втрачену оплакую любов,
І долі дорікаю, що немила;
Й зітхаю щемом давніх тих зітхань,
Й страждаю тим стражданням ще сильніше;
І нарікаю ехом нарікань,
Й за все плачу, мов не платив раніше.
Та лиш тебе згадаю, друже мій,
Як забуваю втрати й смуток свій.
Віктор Марач
Коли на суд безмовно-тихих дум
Встають далеких споминів тумани, —
Приходить знов давно заснулий сум,
І серце рве, і ятрить давні рани.
Знов гаснуть очі від скорбот німих
За друзями, що вже давно в могилі,
Я марно жду в покірному безсиллі —
Не прозвучить замовклий голос їх!
Тоді оплачений рахунок горя
Я з гострим болем відкриваю знов
І знов плачу за дружбу і любов,
За все, вже відшкодоване учора.
Та лиш тебе побачу я на мить, —
І сум засне, і серце не щемить.
Дмитро Паламарчук
ID:
1032340
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 04.02.2025 21:26:30
© дата внесення змiн: 04.02.2025 21:26:30
автор: Тетяна Даніленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
