Зраджені - впольовані...
Коли ти не чуєш, як дихає втомлена воля,
Коли ти не знаєш, як очі шукають політ,
Тобі вже ніколи не бути, найперше, собою,..
Тобі вже не БУТИ, а падати іншим услід.
Коли ти не бачиш, як серце палає в чеканні,
А думи різняться від того, що кажуть вуста,
Ти зраджуєш небу у надто крихкому бажанні,
Захоплюєш кригу у золоті ніжно-тепла.
Коли ти не САМ у потоці людського сум'яття,
Змінюєш правду, аби не лякала брехня,
Ти палиш УСЕ, крім свого нездоланно-багаття,
Бо знищена піна... дотична до море-єства...
23.03.2025
Неперевершено! 
