Мимо дому мого похоронний кортеж
відбирав уповання і розум.
Я клялася собі не ридати, і все ж,
від прощання не стримати сльози.
За ворота трималась, від горя німа,
в рай душа за тобою летіла.
Відтепер дім-едем наш довічна тюрма,
та нікому немає вже діла.
Ти для мене сторонній і я не вдова,
за тобою йде інша в хустині.
Ця війна край поклала, «права-не права»,
наш коханий лежить в домовині.
06.04.2024
