Діалог сонетів (у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)
***
Болючу тишу п'ю. Немає слів.
Сухим пером шкребе по серцю муза.
Ридала б морем, та немає сліз.
Втікай, Пегасе! Я - твоя обуза...
В очах залишить лиш солоний слід
Любов, що в римах ув'язнити мушу.
Давно зігнив під снігом райський плід,
Спокутою зима картає душу.
Немає часу. Він загус у снах.
Солодкий відчай затуманив розум.
На вівтар болю упаде весна.
Яскравим був пролог. Та далі - досить!
Для нас ця книга темна і тісна.
У мене - танець рим. У тебе - проза.
(С) Лілія Ніколаєнко
***
У мене - проза. Кладовище слів.
Поламане крило і ніч зимова.
Принаймні, я неправильно прожив,
Бо темрява, бездушна й гонорова,
Складає некролог для почуттів.
Могилу риє маренням казковим.
В калейдоскопі - тисячі життів,
Шукав своє та помилявся знову.
А пам'ятаєш розмаїття рим
Усміхненого парку весняного?
Колись давно зачитувались ним!
Від віршів не лишилося нічого.
Змінився світ. Навічно став чужим.
До затишку немає нам дороги.
(С) Артур Курдіновський
02.02.2025 р.
