***
Болючу тишу п'ю. Немає слів.
Сухим пером шкребе по серцю муза.
Ридала б морем, та немає сліз.
Втікай, Пегасе! Я - твоя обуза...
В очах залишить лиш солоний слід
Любов, що в римах ув'язнити мушу.
Давно зігнив під снігом райський плід,
Спокутою зима картає душу.
Немає часу. Він загус у снах.
Солодкий відчай затуманив розум.
На вівтар болю упаде весна.
Яскравим був пролог. Та далі - досить!
Для нас ця книга темна і тісна.
У мене - танець рим. У тебе - проза.
(С) Лілія Ніколаєнко
***
У мене - проза. Кладовище слів.
Поламане крило і ніч зимова.
Принаймні, я неправильно прожив,
Бо темрява, бездушна й гонорова,
Складає некролог для почуттів.
Могилу риє маренням казковим.
В калейдоскопі - тисячі життів,
Шукав своє та помилявся знову.
А пам'ятаєш розмаїття рим
Усміхненого парку весняного?
Колись давно зачитувались ним!
Від віршів не лишилося нічого.
Змінився світ. Навічно став чужим.
До затишку немає нам дороги.
(С) Артур Курдіновський
02.02.2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2025
автор: Артур Дмитрович Курдіновський