Я закоханий в Бога демон,
Що не знає жалю та чуття.
Перебірливість моя переходить всі межі.
І можливо в мені, зовсім нема каяття.
Дозволь любити Тебе усім серцем,
Моїм черствим, злим, кам'яним.
Щоб до ніжності Твоєї торкнутись,
Хоч на мить,
А далі навіки жити із цим.
Я забуду любити Тебе на світанку.
Та не встигне сонце і кроку пройти.
Обійматиму Тебе, так як завжди.
Та забуду вечерю Тобі принести.
Я закоханий в Бога демон,
І це є парадокс всього мого життя,
Я до Тебе молюсь не підіймаючи очі до неба.
Щоб дозволив Ти завжди любити Тебе.
І якщо коли небудь я впаду так низько,
Як сьогодні чи навіть ще.
То дозволь мені бути близько
І дозволь обіймати Тебе.
Обіймати Тебе усім серцем,
Моїм черствим, злим, кам'яним.
І не бути Тобою відкинутим
Але бути назавжди відданим Тобі
