"Не печалься о том, что люди тебя не знают, а печалься о том, что ты не знаешь людей"
(Конфуций)
***
Віршами крик душі
Палає, як вогонь,
Від серця і до скронь.
Це мій життєвий біль
За всіх, хто йде на бій!
Це крихти на столі,
В забутому селі.
І черга... із людей,
Голодних від ідей.
Вірші це Бога вість:
„Добром здолаєм злість”
Для тебе, щирий люде,
Вірші писати буду.
Останньою струною
Душевного двобою
диявола і Бога:
Вірші – моя дорога!
