Щоб зникла буря темна й навісна,
І мир настав в душі моїй назавжди,
Я вип'ю чашу гіркоти до дна,
Перехворію ницим словом - зрада!
Хай злість пече і спалює рясна
Ці безнадійні і тривожні вади,
Як поклик до гріховного єства,
Що виллються у вірші та розрадять.
Я не шукаю в світі співчуття.
Знайти свій шлях поміж доріг волію,
І йти поволі, вперто, в майбуття.
Здійснити давню потаємну мрію.
Печалі хай наступить забуття,
У цьому світі лиш собі я вірю.
