Гість із Дону: «Що по збіжжю?»
Шле «вітання» Запоріжжю.
(Понад яром вітер виє!)
«Свинопасе, гречкосію,
Чи потиснуть нам долоні?!»
(Дзвін металу, сурми, коні!)
«Пірначі де? Тут булави?
Дні могутті, волі й слави?»
«Заколотник із Бахмута…
(Від Айдару суне смута!)» –
Зирка хижо вся старшина,
Проклинає злого сина.
«Що тепер ви, вищі класи?
Аксельбанти чи лампаси?
Другом, бачу, вам Мазепа!
Із царем ви? От халепа!
Козаки, бач, чи дворяни?
Сапка штрика все поляни.
Кличе тебе Дон, козаче,
Дике Поле, вільна вдача!
Ще хвилина – ось повинність!
Рабство, дурість, «ваша милість»!
Не проспав би ти свободу.
Пий із Дону власну воду!»
«Брат за брата, одностайні
Запорожці у повстанні
З Доном будуть, – так таємно
Домовлялись, але денно
Відмовлялись, докоряли. –
Шлях недобрий до Каяли!
Політичні перепони…
Цар і гетьман, їх закони».
Та зривався люд довкола,
Просякали дінські кола
Духом Січі! Місце сили –
Ви, кургани, ви, могили,
Білі гори, чисті ріки,
Лукомор’я, чайок крики,
Баби скіфів у сторонці,
Половецький спис на сонці!
17 червня 2024 р.
А. С. Пушкин – «Полтава», 1828 г.
Повсюду тайно сеют яд
Его подосланные слуги:
Там на Дону казачьи крУги
Они с Булавиным мутЯт;
Там будят диких орд отвагу;
Там за порогами Днепра
Стращают буйную ватагу
Самодержавием Петра.
Мазепа всюду взор кидает
И письма шлёт из края в край:
Угрозой хитрой подымает
Он на Москву Бахчисарай.
Король ему в Варшаве внемлет,
В стенах Очакова паша,
Во стане Карл и царь. Не дремлет
Его коварная душа…
Московський государ Петро I велить одному зі своїх найвідданіших підданих гетьману Війська Його Царської Величності Запорізького (так званого Верхового, у історіографії також Гетьманщина) Івану Мазепі надіслати додаткові загони на так звану Північну війну (1700-1721 р.р.), аби зупинити стрімке просування вглиб Московської держави військ шведського короля Карла XII. Гетьману вже відомо, що на фронті козаки, потрапляючи у підпорядкування найманих західних полководців, використовуються ними в якості гарматного м'яса. До того ж для цього Мазепа має забрати частину війська з території Речі Посполитої, де гетьманське військо за домовленостями Петра з його новим польським союзником по Північній війні виконує «миротворчу функцію», приборкуючи повстання під проводом Семена Палія, який обурений польським повним скасуванням Війська Його Королівської Милості Запорізького вчинив за виразом самих поляків нову Хмельниччину. Але відведення військ має послабити позицію Мазепи як «гетьмана обох берегів Дніпра» в таємних перемовинах із поляками щодо відновлення ідеї Республіки Трьох Народів, де руська складова матиме рівні права з поляками та литовцями.
Карла дедалі більше послаблює міжнародна ізоляція, йому бракує зброї, пороху, грошей, людей, а Петро стрімкими реформами, зокрема скасовуючи старі вольності й привілеї та впроваджуючи нові повинності, за допомогою високооплачуваних західних військових діячів створює армію нового типу. Уніфікація зі скасуванням гетьманства й козацького військового устрою та вольностей із запрошенням на керівні цивільні й військові посади західних найманців чекає і на Україну, про що Мазепі достеменно відомо.
У той же час восени 1707 року Москву приголомшує звістка з Дону: «Кондрашка Булавин Долгорукого хватил». Місцеву мову Москва розкусила не одразу, але коли прийшла нова звістка про те, що голову князя Юрія Володимировича Долгорукого – полковника, який очолював похід на землі Війська Донського, привезли в Азов, стало остаточно зрозуміло, що князя було захоплено й страчено ватажком бунтівного донського козацтва Кіндратом Булавіним. Відтоді вислів «схопив Кіндрат» став крилатим, подарувавши нам і декілька похідних виразів на позначення раптових передсмертних явищ.
Незадовго до того 1705 року Бахмутська козацька рада (місто Бахмут біля річки Бахмутка) наказує бахмутському отаману (1703 р. – лютий 1707 р.), уродженцю Салтова (біля 1660 р., нині селище Старий Салтів Чугуївського району Харківської області) Кіндрату Опанасовичу Булавіну (прізвище якого очевидно походить від слова «булава» й мало б здаватися достойним посади гетьмана), розпочати військові дії, метою яких було домогтися скасування ганебних рішень Московського государя про позбавлення донців доступу до їх традиційних соляних промислів.
Задля фінансування військових витрат під приводом Північної війни Петро значно посилив гніт кріпацтва й вирішив позбавити донських козаків прав на прибутки від солеварень у басейні річки Сіверський Донець (Солоне озеро), віддавши їх полковнику слобідського Ізюмського полку Шидловському. Укупі із запровадженою до того забороною створювати нові поселення вздовж річок, а отже й обмеженням риболовства позбавлення доступу до солеварень стало черговою спробою Москви підкосити економічну основу життя мешканців посушливого регіону, що викликало серед донців рішучий протест. Новий власник, на якого промисли було «відписано», після невдалої спроби прийняти у своє відання донське добро вимушений був швидко повернутися в Ізюм ні з чим. Московських людей, які були направлені Московським урядом для розслідування майнової суперечки, які очевидно мали вирішити питання не на користь донців, Булавін заарештував через відсутність погодження розслідування з боку Черкаська – колись заснованої запорізькими козаками тодішньої столиці Війська Донського (нині станиця Старочеркаська Аксайського району Ростовської області). Прибулі опісля з Черкаська старшини погодились із правомірністю арешту й висилки государевих слідчих за межі Війська Донського. А отже виглядало це так, ніби дії Бахмутської ради й самого Булавіна відображали позицію донської столиці й не сприймалися нею, принаймні на той час, за бунт.
У відповідь Петро спорядив на Дон похід під головуванням Долгорукого, головною метою якого було взяття під контроль соляних промислів, боротьба з дезертирством, повернення колишніх кріпаків їх власникам, а отже підтвердження скасування святого для донців правила «з Дону видачі немає».
Долгорукий рушив до Сіверського Донця, діючи рішучо й жорстоко. Батіг, підпали станиць, кращі тогочасні практики «сімейних цінностей» по відношенню до жінок, відправлення особливо непокірних на каторгу, відрізані губи й ніздрі, повернення втікачів їх так званим власникам. У поході він викрив безліч порушень московських правил про недопустимість розростання донських містечок і заснування нових поселень за рахунок новачків, які прибули на вільні землі після відповідної заборони 1703 року. Доходило до того, що на думку Долгорукого в поселеннях на сотні осіб майже ніхто не міг підтвердити своє прибуття на Дон до 1703 року. Діставалось і старожилам, які скоріше сприяли, ніж протидіяли цьому процесу.
Але в містечку Шульгін (нині село Шульгінка Старобільського району на Луганщині) біля річки Айдар 9 жовтня 1707 р. шлях Долгорукого та його офіцерів трагічно для останніх закінчився зустріччю з донськими козаками під проводом на той час уже колишнього бахмутського отамана, а тепер простого козака станиці Трьохізбянської Кіндрата Булавіна.
Після звістки про успіх Булавіна до повстання долучилося до 2000 козаків і селян, які почали в усі усюди виголошувати погрози про невідворотність їх виступу в бік Москви прямим шляхом на Вороніж. Але невдовзі повстанці були вимушені вступити в перемовини з як виявилося лояльними Москві козаками донського отамана Лук’яна Максимова, які підійшли до річки Айдар від донської столиці й стали біля містечка Закотне (нині село Закотне Новопсковського району на Луганщині). Максимов хоч здавалося і був радий участі Долгорукого, та не був задоволений можливим ще більшим розростанням протистояння з Москвою, принаймні в цей поки що невлучний час. У невдалій спробі перемовин Булавін зазнав воєнної поразки, повстанці були розсіяні, 230 з них узяті в полон, більшість з яких було страчено чи понівечено.
Узимку 1707-1708 р.р. Булавіна бачили на території Війська Запорізького так званого Низового (у історіографії також Запорізька Січ). Січова старшина зустріла донця напоказ неприязно, відмовившись допомагати в його справах. Відомо, що січовики мали універсал Івана Мазепи з наказом заарештувати Булавіна й закутого в кайдани перевезти до гетьманської резиденції в Батурин. Проте було очевидним, що просте запорізьке козацтво Булавіну симпатизувало.
Він провів зиму в Кодаку (нині село Старі Кодаки біля міста Дніпро на Дніпровщині), звідки розсилав «прелестные» листи, за допомогою яких намагався заручитися підтримкою їх адресатів. До весни за результатами таємних домовленостей Січ допомогла Булавіну спорядити новий похід на Дон («друг за друга стоять твёрдо и радеть одностайно»). До бунтівного ватажка доєднались козаки січового полковника Щуки, а після досягнення повстанцями, які до пори майстерно оминали ворожі війська, Пристанського містечка біля річки Хопьор (нині місто Новохопьорськ Воронежської області) до них також долучилися сили Луки Хохлача. А отже тепер під керівництвом Булавіна було 20-тисячне військо. У травні 1708 р. Булавін із боями, поєднаними з відверто підступними діями, зайняв Донську столицю – Черкаськ. Лояльний Москві отаман Війська Донського Лук’ян Максимов був страчений, відтак усе Військо Донське перейшло під контроль отамана Булавіна. Козацькі сили було поділено на 3 частини, які мали відповідати за різні напрямки.
На східному напрямку вони мали деякий успіх і протягом літа козаками був узятий Дмитрієвськ і Царіцин (нині Камишин і Волгоград Волгоградської області). Але услід за повстанцями вже рушило 32-тисячне військо відізваного зі шведського фронту майора Василя Володимировича Долгорукого – брата вбитого Булавіним іншого Долгорукого. Прикметно, що до цього війська входили й направлені Мазепою Полтавський та Охочекомонний полки, а також слобідські козаки з Охтирського й Сумського полків.
Сумський слобідський козачий полк був розбитий загонами повстанців біля річки Уразової (нині місто Валуйки Білгородскої області), але згодом донці зустріли основні сили Долгорукого й зазнали поразки біля містечка Тор (нині місто Слов’янськ на Донеччині) і урочища Крива Лука (нині відповідне село в Краматорському районі на Донеччині).
У той же час загони під безпосереднім керівництвом Булавіна не впоралися зі штурмом Азова, а сам Булавін був убитий 7 липня 1708 р. зрадниками у своєму курені в Черкаську. Цього ж місяця в Черкаськ зайшов Долгорукий.
Послідовники Булавіна не змогли продовжувати повстання тривалий час і були розсіяні. 2 тисячі козаків перейшли на підконтрольну Кримському ханству частину Кубані. 8 донських станиць були знищені повністю, донські землі по Сіверському Донцю були в донців відібрані, а схоплені на Дону колишні кріпаки повернені до кріпацтва. Самостійність Дону значно скоротилася. Унаслідок зазначених подій за деякими свідченнями Військо Донське втратило до третини населення.
Погане передчуття щодо посполитих союзників і козацькі заворушення стали основними аргументами листів Мазепи Петрові щодо фактичної неможливості відправлення більш значних воєнних ресурсів на Північну війну.
У жовтні 1708 р. Мазепа перейшов на бік шведського короля Карла XII й виступив проти Петра (по суті вже після поразки донців). Після трагічної для гетьмана битви під Полтавою та провалу подальших воєнних дій наприкінці вересня 1709 р. він прийняв смертельну отруту з власного перстня в селі Варниця біля Бендер у Молдові.
Незважаючи на таємну дипломатію та надання деякої допомоги, офіційний виступ Військ Запорізьких так званих Низового й Верхового, а також слобідських козаків проти донців глибоко врізались у пам’ять Дону. Проте навіть це не стало на заваді майбутнім спільним таємним і не дуже таємним діям у час повстання 1773-1775 р.р. під проводом уродженця станиці Зимовійської («Місце, де цей нелюд на світ проник, є козацька малоросійська Зимовійська станиця», – з висновку Оренбурзької таємної слідчої комісії 1774 р., нині станиця Пугачовська Волгоградської області) Омеляна Івановича Пугачова (1742-1775 р.р.) проти щойно зведеної на московський престол австрійської принцеси Катерини II, яке так сильно й недарма налякало імператрицю, що зрештою вона вирішила видати заборону запорізького козацтва, а донське козацтво остаточно прибрати до рук Московської держави.
ID:
1036630
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Історичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Історична лірика
дата надходження: 30.03.2025 11:10:16
© дата внесення змiн: 30.03.2025 11:10:16
автор: Andrew Pushcha
Вкажіть причину вашої скарги
|
