|
Коли наважишся неславити мене,
Моїм заслугам висловиш презирство –
Перед людьми я захищатиму тебе,
Щоб приховати зради лицемірство.
Я слабкості свої найкраще знаю,
Щоб опорочити себе допомогти.
Що так дбайливо у собі ховаю –
Усе віддам в уславлення тобі!
Але від цього теж дістану слави,
В моїй жертовності – любові джерело!
Моє кохання полум’ям яскравим
Освітить кожну мить життя твого.
Я розчинився весь в своїм коханні,
Тобі віддам і подих мій останній…
21.11.2022
© Татяна Даніленко
Ілюстрація - картина Ґустава Клімта «Кохання», 1895
When thou shalt be dispos’d to set me light
And place my merit in the eye of scorn,
Upon thy side against myself I ’ll fight,
And prove thee virtuous, though thou art forsworn.
With mine own weakness, being best acquainted,
Upon thy part I can set down a story
Of faults conceal’d, wherein I am attainted;
That thou in losing me shalt win much glory:
And I by this will be a gainer too;
For bending all my loving thoughts on thee,
The injuries that to myself I do,
Doing thee vantage, double-vantage me.
Such is my love, to thee I so belong,
That for thy right myself will bear all wrong.
William Shakespeare
Переклади Дмитра Паламарчука і Віктора Марача:
Коли, свої виправдуючи зради,
Нарузі віддаси мене й ганьбі,
Я сам допомагатиму тобі,
Себе ганьбитиму я без пощади.
Найкраще знаючи всі власні вади,
В них ладен я відкритися юрбі,
Твоєї правоти і честі ради
Найбільшу кривду спричинить собі.
Та в жертві цій здобуток мій багатий
Покриє легко всі мізерні втрати,
Моє безчестя, кривди і жалі,
Бо знатиму — не марно слугував я:
Тавро, лукавства, зради і безслав'я
Не запалало на твоїм чолі.
Дмитро Паламарчук
Коли захочеш день мені згасити
І піддаси презирству і ганьбі –
На твоїм боці, за тебе просити
Я буду, й помагатиму тобі.
Гріхи всі власні знаючи найкраще,
На суд людський я виставлю себе;
Скажу, яке життя моє пропаще,
Аби лиш зняти докори з тебе.
І я від цього теж здобутки маю,
Бо щасливіша ти, як мені гірш,
А успіх твій, як власний, вже сприймаю;
Ти – в виграші, а я – удвічі більш.
Я твій настільки й так тебе люблю,
Що ради цього сам себе згублю.
Віктор Марач
ID:
1031943
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 31.01.2025 10:56:42
© дата внесення змiн: 31.01.2025 10:56:42
автор: Тетяна Даніленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
