Темні вікна у моєму домі,
Вишня похилилася сумна.
Де ви друзі, родичі, знайомі?
По світах погнала всіх війна.
... Не судіть, якщо вам невідомо,
Солодко чи гірко в чужині?
Бо душа, відірвана від дому,
Рани не загояться, о, ні.
Буде завжди снитись рідна хата,
І садок, і стежка в ті часи.
Де жили, й могли не помічати,
Щастя, сонця, радості й краси.
Тугу я від серця проганяю,
Маю дім, і світло у вікні.
Розумію всіх, бо добре знаю,
Як живеться людям в чужині.
Заздрити нікому тут не треба,
Теми різні, долі непрості.
Світить сонце, є земля і небо,
В кожного із нас свої путі.
Я пройду сама свою дорогу,
Кожен крок надію принесе.
Вірю Бога, в мир і перемогу,
В Україну вірю - над усе!
