Я зно́ву о́сінь свою́ го́лосно покли́чу,
Прийди́, в думка́х, не про́шу в те́бе бі́льше,
Я ба́чу о́бриси твого́ обли́ччя,
Мені́ потрі́бні ду́же твої́ ві́рші
Мені́ потрі́бен твій стари́й роя́ль,
Твої́ такі́ чарі́вні ди́во - ва́льси,
І дру́жня не гірка́ моя́ печа́ль,
Коли́ дощі́ виспі́вують рома́нси
І зно́ву по́дих молодо́ї жі́нки
Ні, не в рока́х її тут зо́всім спра́ва,
У цих оча́х, що вирина́ють мов нізві́дки,
Що омива́ють їх дощі́ лука́ві …
А по́тім ра́птом зно́ву засмію́ться,
Бо в го́сті завіта́в листо́к осі́нній,
Йому́ завжди́ такі́ пісні́ вдаю́ться,
Та ще й ці небеса́ яскра́во – си́ні
Я зно́ву о́сінь свою́ го́лосно покли́чу,
Прийди́, в думка́х, не про́шу в те́бе бі́льше,
Я ба́чу о́бриси твого́ обли́ччя,
Мені́ потрі́бні ду́же твої́ ві́рші
Музичне прочитання з допомогою ШІ
дали нам осінь ... що ж з нею тепер робити ...дякую 
Ваша поезія заворожує! 
Дякую! 
