Що насправді ти про себе знаєш
Що розкриєш світу, що втаїш
Що ти робиш, в мить як відчуваєш
Як життя між буднями біжить
Чим ти присмаковуєш розпуку
Серед тихого жахіття самоти
Чи вглядаєшся у даль допоки
Дочекаєшся тремтливі міражи
В них потонеш, як і дні до цього
У минулім без свідомості, мов сон
І не бачиш до тяжкого скону
Ликів, серед зломлених ікон
Хто насправді й що про тебе знає
Хто з тобою, серед бурь і тиш
Що ти робиш, як навкруг волає
Світ, що збожеволенно болить.
