Нема добра,
Добра нема.
Нажива одна.
Видимість роблять,
ніби війна
та розуміння горя ж нема.
Всюди вязниці.
Маски, тварюки.
Ніби гроби над головою.
В горбах на престолі
сидять два мерці,
вони ж неживі.
І не красуня ж
і не принцесса.
Принца чекають?
Не вірю чомусь.
Нечисть танцює знов на кістках,
А від добра залишився лиш прах.
Чогось хтось чекає,
Більшість шасливі,
вони ж юродиві,
панцир та скорлупа
і думка одна - побільше б бабла.
А добро де?
Духовність?
Вони ж на нулі.
Землю риють кроти - туди сюди.