У валізі лиш пам’ять, заплутана в днях,
І розходяться рейки у світ щоб зустрітись,
Знов набатом звучить в голові – «Не моя»,
І немає куди, від цих слів, мені дітись.
Чую голос чужий, мов провісник біди,
На залізних мостах розриваються миті,
Вибиваються з графіку всі поїзди,
І надії лежать, десь на шпалах, розбиті.
Беззаконня відносин, інстинкт лиш душі,
Не вкладаючи в рамки, любов і бажання,
Ми палили стосунки, як хмиз у вогні,
І зуміли, здається, спалити кохання.
Відродив пам’ять час, на пероні ми знов,
Лиш у різних містах чують стукіт вокзали,
Нам зробити на зустріч один хоч би крок,
Може шанси в житті, ми на щастя, ще б мали.
Може в наше купе, ще не всівся ніхто,
Без валіз, у цей світ, я готовий з тобою,
Поїзди, літаки, хоч під землю в метро,
Лиш очистити б серце від суму і болю.
В перехресті шляхів, вірний тільки один,
Якщо навіть крива йде від нього дорога,
Я готовий на все…Лиш би стати вже тим,
Хто валізу твою, донесе до порога.
ID:
1032731
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 09.02.2025 17:34:56
© дата внесення змiн: 09.02.2025 17:34:56
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
