І найгірше, що сталось із нами
Що посіяло зЕрна жалю.
Помогло нам дізнатися хто ми,
Чи з води ми чи може з вогню.
Чи ми палим мости, що між нами,
Чи зігріємо нашу сімю.
Чи очистимось ми водою,
Чи потонем у свому жалю.
Все що сказано вже не спалити.
Все що зроблено вже не змінить.
Просто треба навчитися жити,
Щоб ці знов помилки не робить.
Щоб ніякі дощі що назовні,
Не згасили в каміні вогню.
І сторонні прості подорожні,
Щоб не лізли у нашу сімю.
