Коли вже маємо щось, то хочеться нам ще,
така людська спокуслива натура,
інакше, відчуваємо ми прикрий щем,
і на те, що маємо, дивимось понуро.
І добро у цьому є, але й біда:
нема прогресу без його хотіння,
але ж і час проллється, як тече вода,
і старість потім докорить сумлінню:
навіщо і для чого всі ті дні,
як молодим був, не втішався тілом?
Смішні хотіння породили прагнення сумні,
тепер недуги дням твоїм мірило...
Бо не вернеться та, що протекла вода,
і вже не зміниш те, що не змінити,
коли пора минула молода...
А діти кажуть: треба ще нам щось купити!
