Так хочеться ділитися думками,
без вивертів якихось, слів чужих...
Як дихати терпкими
полинами...
Щоб лексику ніхто не сторожив.
Так хочеться звірятися думками,
як там, колись, писали ми листи:
сяйним очам, рідні, до неньки-мами...
Із речень - слів і інших їх частин...
Так хочеться відкритися душею,
закарбувати біль з війни в слова...
І цвіт садів вишневих і грушевих...
Фантазій , що в природі не бува ...
Писати вірші мовою дитинства
і говіркові стежечки' плести ...
Надіюсь , все ж, що не забракне хисту,
свою думки до когось донести'.
