щось споконвічне в тих очах. завмри в покорі.
погорди білий стяг чи догори...
палають небокраї неозорі,
ковтає прірва чорної діри…
кружляє мляво по спіралі зграя.
бринить кришталь. заклякло в горлі слово.
молитви награні в пітьмі навгад шугають,
імла вкриває слюдяним покровом…
щось надто рідне в обрисах холодних…
під рясою хрустять кісток принади.
стань на коліна, взріти правду згодний,
і слухай шелест срібних зорепадів…
