Жовті очі серед ночі в запотілому вікні,
Чисте небо серед міста без нічних світил…
Чистий сніг – біліший за шовк, згорів у жовтому вогні,
А два вогники у далині згасали, бо забракло сил…
Забракло сил всю ніч горіти і вказувати шлях постійний,
Забракло терпіння, щоб далі гомоніти не шукаючи дім надійний.
Незрозумілий передчасний страх, а може нерви вже здають
Незрозуміло чому в снах вогні вечірні ще досі живуть.
Чиї ті очі, що горять біля кривої дороги?
Чий то погляд в якому так багато тривоги?
Завжди одвічні запитання порушують спокійний стан,
Завжди щоранку, місто захоплює жовтий туман.
Не сонце змінило його колір, це нічні вогні так постаралися,
Хоча і люди тут доклали чималих зусиль для природних змін,
Але міняється усе – без змін навіть складно, тому напевно відбувалися.
Горіть, ще хоч цілу ніч та непомітно горіть і прийміть уклін.
То не очі серед ночі і не жовтий то туман містом літав,
То не два вогні сніг весь розтопили,
То два ліхтарі так мерехтіли.
Розум ілюзію розкрив, яку зір дістав.
Перегоріли лампи і вже стало темно, хоча зірки світили.
Почорніло синє небо й місяць заховало,
Пролунав потужний вибух й міста не стало.
Про нестачу всі забули, про інше думали і говорили…
Про інше думали і говорили, а спогадами взагалі не жили
Стирались в пам’яті роки, зникали пережиті драми,
Ходили злі, сумні думки, і відкривали свої храми…
Відкривали свої храми, щоб люди собі мстили.
Солодка помста, солодка як лимон
І все життя буденне тільки сон
Та вірити у це усі боялися,
І далі за течією віддалялися.
Горіли чорні вже вогні
Дивним полум’ям піднімались по стіні,
Загарбати хотіли ще одну частину,
Але важко буде підкорити людину.
2003
ID:
195254
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 12.06.2010 12:59:32
© дата внесення змiн: 12.06.2010 12:59:32
автор: sashassop
Вкажіть причину вашої скарги
|
