пручайся – ні залипли крила в мед_
був збіг кількох прикмет напередодні_
з вершин засніжених в киплячий вар безодні_
той алгоритм знайомий наперед_
всміхайся – ні вже смокче кров краса_
згасає вщент остання свічка глузду_
ні щебет зір, ні теплий слиз медузи,
ні жниці темної наклепана коса
не висмикнуть з напружених тенет_
так склалась констеляція планет_
ховайся – ні_ вузлом, як змії, тіні_
шукай свою в складнім переплетінні
раз пО раз зазирай в розлам люстер,
там лише ти, окутаний в тумани_
була чи ні та, що лишила рани_
най таїною буде відтепер_
