втеча за межі зони комфорту,
чорна одежа, пронизливе око_
крапля ти в морі, чи іскра пожежі,
cвітлом налитий чи викислим соком_
вже не чекаєш похвал від байдужих,
що йдуть напружено, як по канату_
грають на сонці веселки в калюжах,
м’язи серцеві торочать токату_
спрагло облизуєш сльози берези,
музу уявну розводиш на рими,
бачиш лиш те, що для люду незриме,
наче між вжалених зверхньо - тверезий...
це твоє точка складу в єдине
днини похожої й теміні ночі_
мавпи подоба, чи шарж надлюдини,
тінь від образи зубами скрегоче_
зорі – алмази, фосфорний місяць,
янголи бісяться, ниють рогаті,
скільки за раз нісенітниць поміститься
на вкритім снігом пустому форматі...
