Мої роки-моє багатство,
Моє життя-вишневий сад,
Моя сім"я-корінь козацький,
Де всі при ділі й кожен рад.
Колись ми двоє поселились,
В Дашаві,в світлому селі.
Здружились із людьми,трудились,
На тій омріяній землі.
А роки йшли,росли і діти.
Звели ми тут своє гніздо.
Вже виріс сад,цвітуть і квіти,
Життя пливе немов русло.
Тепер,як гляну,озирнуся,
То аж не віриться мені,
Що я ще в старість не хилюся
І ще потрібний я сім"ї.
Бо вже онуків і правнуків,
Ѓосподь мені їх наділив,
Щоб я радів й учив їх звуків,
Своїх й чужими не смітив.
І слава Богу росте зміна,
Мені,я вірю -не слабка!
І є вже вільна Україна,
Для праці,миру і життя.
Тому,шановні мої друзі,
Зробіть аналіз й ви собі.
Побачите,що й ви в заслузі,
Й не даром жили на землі.
