Вся я зіткана з контрастів,
Протиріч і антитез.
Я, долаючи напасті,
Ходжу гострим вістрям лез.
Якщо грози – то з громами,
Ріки всі – без берегів,
А кохання – до нестями,
Як мелодія без слів.
Якщо пити – то напитись,
Як шукати – то знайти,
Серед слів ще треба вміти
До мовчання дорости.
Я люблю, як тиша дзвонить,
Як холодний сніг пече,
Бути вільною в полоні,
На твоє схиливсь плече.