Я синьо-жовту стрічку бережу...
Тулю до серця, ніжно пригортаю,
Немов молитву щиру і святу
Любов'ю кожне слово зігріваю.
Ці кольори для мене дорогі,
В них віковічні прагнення свободи.
Стою понад Дніпрових берегів -
Тут славних предків наші родоводи.
Два кольори в душі переплелись,
Як перевесла спілої пшениці.
За стрічку цю, я знаю, що колись
Життя поклали... А тепер в столиці
такі настали зболені часи,
що навіть серце з туги завмирає.
І виринає із душі: - Борись!
Хай дух козацький ворога лякає.
Тріпоче вітер прапор віковий
Звитяжний подвиг нашої Держави.
Тулю до себе колір голубий
І пригортаю колір золотавий.
Чудово,насправді цих два кольори вони такі символічні,навіть для анти їх,це символ простору небес свободи і жовтого поля хлібів,сонячного світла.Для цього словників не потрібно.
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно , що так багато є однодумців. Дякую, Ніно .
З Вербною Неділею вітаю вас!
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надю. Я сьогодні побачила у фейсбуці на одній із фотографій було зображено георгіївські стрічки у смітнику після мітингу в Донецьку. Їх легко можна було помітити через прозорий кульок.
Згадалось мені в той момент про мою стрічку.
, що так багато є однодумців. Дякую, Ніно 
