Тебе дратує спохмурніле безгоміння?
У вікна визираєш сонним і безсилим.
Отямся, друже, там вгорі живе проміння
гаптує непомітно вже весняний килим.
Нервуєш, знов сльота псує панно осіннє,
розмила світлі фарби на опалім листі.
Вдивися, вітер з дерева несе насіння,
пригріти до весни у земляній колисці.
Депресія у тебе? Капосна хвороба!
Торкає смутком струни твого серця?
І зириш на природи витівки з-під лоба,
гадаєш, настрій цей тобі передається.
Звичайно, є у цій порі краса й безладдя,
є в неї пишний одяг, є й вбрання убоге.
Чекай крихтину, осінь розтріпає плаття,
й простелить сніжні килими тобі під ноги.
21.11.2020
