Я чекаю завжди теплих слів,
Та від тебе чую я так рідко.
Пам"ятаю, ти сказать посмів:
Прилечу до тебе я, лебідко.
Так запали в душу ці слова.
Знаю, що сказати їх непросто.
Як же ти мене цим здивував.
І з тих пір вдивляюся у простір.
В синій висоті парить орел.
Долітає звідти тихий клекіт.
Та шукаю іншого тепер:
Лебедя так хочеться розгледіть..
Прилетиш... Настане такий час.
Вірю, що здолаєш перешкоди.
Жаль, що обіцяв мені не раз...
Мабуть, ти чекаєш ще погоди..
А дощі все зливами ідуть...
Сонце з хмар теж рідко виглядає..
А думки до тебе все бредуть...
Лиш надія трішки звеселяє..
"А думки до тебе все бредуть...
Лиш надія трішки звеселяє.."
Не дуже веселий віршик від Надії про надію. Але раз обіцяв, то мабуть колись таки прелетить,як розпогодиться.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та оце ж все погоду хорошу виглядаю... А воно все дощ та дощ...
Дякую за увагу!
Але раз обіцяв, то мабуть колись таки прелетить,як розпогодиться. 
