А я не знав що так любив
та стільки всього наробив
я так за нею сумував
та тільки їй я не казав
я час назад свій повертав
я все землею загортав
от тільки я не повернув
ту що любив так як рідну
а я не знав що буду рвати
на серці шкіру та кричати
що душу я свою шукати
буду без неї світ втрачати
що я своє життя без неї
не пам'ятаю навіть скелі
з яких летів в чорні алеї
де я і досі в каруселі
таку вродливу та тендітну
таку яскраву наче світло
таку свою таку як квітку
я так кохаю що не в силі
як це забути про обійми
коли серця рвались до мрії
коли душа іншу любила
як це забути, щоб не вити
