А ти тримайся, як тобі не тяжко,
Та склеюй світ, немов сургучний клей,
Тягни майбутнє, як мала комашка,
Це не для тебе, це – ради дітей.
А ти тримайся, бо і оболонці,
(Яка живе, продовжує свій путь,)
Не варто, вихід бачить в ополонці,
Одна ти в себе – спробуй це збагнуть.
А ти тримайся, хоч не гоять рани,
Постійні хвилі співчутливих слів,
Звільнися вже, із спогадів, омани,
Коханий твій, такого б не хотів.
А ти тримайся, мусиш далі жити,
Усім свій вік, у кожного свій час.
Такі холодні мармурові плити…
Живи тепер. Для себе. І для нас.
09.02.2025
