О, як прекрасна літня злива,
Потік води, а я – щаслива!
Бо всі гріхи, що є на світі,
Що причепились – змиті, змиті.
Все, що нахапати зуміла,
То змила з мене сильна злива.
Так ніби страшно – хмари темні,
Прийшли звідкільсь, з країв таємних.
Злетіла з неба, ніби птиця,
Стрілою фея – блискавиця.
І грянули оркестри неба, -
Хвалу грозі співати треба.
Купаюсь радо в водоспаді,
І струмені дощу теж раді,
Від сліз солених – ані сліду,
Що на щоці засохли. Піду
Вітать веселку понад гаєм,
Що коромислом провисає.
Що простяглася дивиною
Над сумом, болем і виною.
Всі негаразди – змиті, змиті.
Грозу принесло щедре літо.
Знов я – нова, як і природа,
Це - прохолодна нагорода
За віру, і любов, надію,
Що в серці берегти умію.
