Прийшла неждано осінь у мій сад
Стукає у вікна мої дощем.
Ще літо, а озолочений сад
В душі - ностальгія, печаль і щем.
О осене, осене , осене!
Ти - прийшла в моє літо нежданно.
Стою ,як тополя на прощенні
Вітер ронить листя безжально.
О Осене, не рви роки вітром
І прошу не тривож мою душу.
Зігрій мене, ще сонечком літа,
Щоб смакувати життя , як грушу.
По небу пливуть сизі тумани
День купається як в молоці.
Тримають небо дуби - титани
Дарує промінь сонечка в руці.
О осене , осене, осене !,-
Не лякай ,що скоро прийде зима .
Глянь , які клени стривожені!
Далеко до весни , а сніжить імла.
Чудові роздуми про осінь! 
