В туманнім Києві повечоріло,
Горять вже стомлені вогні,
Осіння темінь барвами покрила
Всі таємниці що ховають в мені.
Чудовий день розправить свої крила,
Їх помах гучно струсоне планету,
Я так любила, так любила
Загадувала мрії коли падали комети.
В собі розкрила,
Мить що мерехтить між пальців,
Шалену мить і всі її слова,
І мирні крона яснів повстанців
Осіннім падощем волосся омива.
Чарівна мить, її прекрасні муки,
Іще шумить у серці манівець,
Роки надії і роки розлуки
Звелися знову нанівець,
Візьму свій вірний олівець
І запишу ним всі старі споминня,
Нехай складає вірш із тисячі сердець,
Омиє душу місячне проміння,
І я піду до світла навпростець.
