Губи з присмаком кави, вогню та кориці.
Поцілунок п'янкий, як абсент чи самбука -
У ранковім серпанку солодко не спиться.
Безсоромні обійми та впевнені руки...
Між майбутнім й минулим тонка повутинка,
Або лезо - як грань між коханням і злом.
Балансуючи вправно, спинись на хвилинку,
Щоб відчути повітря, неначе крилом.
Закохайся у осінь, у сни, у безсоння.
І, розкривши обійми на зустріч світанку,
Подивися угору - там неба безодня
Полірує хмаринками сонця бляшанку.
Прокидається день, прокидається світло.
Чорне й біле міняють свої полюси.
Розпускається щастя, як квітка тендітна.
У контрастах життя є, напевно, плюси.
Не скуштуєш гірке, не відчуєш смачного,
Не пройдеш через біль, не оціниш любов...
І, на жаль, світ не завжди буває казковим,
Але, все ж таки, вчасно ти в нього прийшов.
