В ПАРКУ
Нахиляюсь низько над ромашкою,
пелюстки торкаю одчайдухи.
Листопад у зиму черепашкою
надто несміливі робить рухи.
Пізні трави блискають смарагдами,
хоч готуйся знов до косовиці.
Й досі спокушає ліс принадами,
у дібровах губляться сміливці.
Лагідним повітрям причащаюся –
визрілим настоєм від застуди,
й барвами осінніми втішаюся,
вперто не пускаю зиму в груди.
Прохолодно в парку, та не холодно,
нитку мну від бабиного літа.
Ще не все дощами змите золото,
так виразно мерехтить палітра…
04.11.2020
