Медленная и запоздалая
эвакуация художественной коллекции.
По волнам бумаги плывут нескончаемые коробки, ящики,
акцентируют гвОздики да шурупики,
осторожные суфле шагов,
усталость шуток.
В зубах у человечка – метр,
в лице – сходство с обезьянкой.
Обещают отдельный вагон.
Произведения визуального искусства сворачиваются в коконы:
воз; портрет с вишнями; колодец для преисполненных;
натюрморт с созвездием; логоцентрическая инсталляция;
пейзаж лужи; гроза 3х2 метра; иконы на петлях;
лабиринты лимонных обрезков малых голландцев;
счастливые вакханки; гороскопы вина.
А также – данайцы пишут письмо критскому божеству;
поэт писает в позе цапли;
при вращении правая бессердечная грудь поэтессы
превращается в лицо волка.
Каждое произведение, запакованное и готовое к бегству,
ещё больше становится объектом,
вневременным и наддискурсивным,
«вот бы мне такую объективацию», –
завидуют их жрецы и жрицы,
прикасаясь.
И когда всё уже как будто готово,
когда укрытие утратило соотношение единиц своего укрытого
и запуталось в их невидимых следах,
в сцене далёкого края залы вдруг по неосторожности
вспыхивает лампочка
и демонстрирует две незапакованные, забытые мужские скульптуры:
Сталина и Сковороду.
Эвакуация на мгновение замерла.
Тишина.
Маленькая мелодия далёкого незакрытого крана.
А может, снова прорвало отопление.
24.09.2024
(Перевод с украинского)
С2
Повільна та запізніла
евакуація мистецької колекції.
На хвилях паперу пливуть нескінченні коробки і ящики,
акцентують цвяшки та шурупчики,
обережні суфле кроків,
втома жартів.
У зубах у людинки — метр,
в обличчі — схожість із мавпочкою.
Обіцяють окремий вагон.
Твори візуального мистецтва загортаються в кокони:
віз; портрет з вишнями; криниця для сповнених;
натюрморт із сузір’ям; логоцентрована інсталяція;
краєвид калюжі; гроза 3х2 метри; ікони на петлях;
лабіринти лимонних обрізків малих голландців;
щасливі вакханки; гороскопи вина.
Але також — данайці пишуть листа критському божеству;
поет пісяє в позі чаплі;
при обертанні права безсердечна грудь поетки
перетворюється на обличчя вовка.
Кожен твір, спакований і готовий до втечі, стає ще більш об’єктом,
позачасовим і понаддискурсним,
«от би мені таку об’єктивацію», -
заздрять їхні жерці та жриці,
торкаючись.
І коли вже начебто все готове,
коли сховище втратило співвідношення одиниць свого схованого
і заплуталось у невидимих їхніх слідах,
у сцені далекого краю зали раптом із необережності
спалахує лампочка
та демонструє дві неспаковані, забуті чоловічі скульптури:
Сталін і Сковорода.
Евакуація на мить завмерла.
Тиша.
Маленька мелодія далекого незакрученого крана.
А може, знову прорвало опалення.
