коли ефір у снах вібрує
коли пентаклі ловить рій
бджолині очі прагнуть вій
в пелюстках світу що вирує
сумую я…
та не для того
щоб віднайти в кишенях мідь
на тлі далекого й близького
де час спливає мимохідь
вітрильник ніжний з павутиння
як пера ангельські в пітьму
несе в мені лиш тінь творіння
крізь пантоміму записну
крізь дивну радість сподівання
яка завжди була і є
яка як долі зволікання
не помира - бо не жиє ...
https://www.youtube.com/watch?v=oCtS5oQ7p_E
