Що ж ти сльози ллєш дівчина,
Повернуся я на вспак.
Не заламуй рук щоднини,
У розлуки гіркий смак.
Не одну зіп'ємо чашу
Величезну гіркоти,
Зовсім скоро зустріч наша,
Радість серцю від сльози.
Віддзвонять струмки весною,
Зріють ягоди в лісу...
Розіллє життя рікою,
В нашу гавань припливу.
Поцілую в губи жарко,
Щоб нестримний цей порив,
Довгожданим став дарунком,
Ніби травень утворив.
Что ж ты слезы льешь, девчонка,
Я к тебе ещё вернусь.
Не заламывай ручонки,
У разлуки горький вкус.
Не одна испита чаша,
Будет мною и тобой.
Совсем скоро встреча наша,
Радость брызгнет пусть слезой.
Отзвенят ручьи весною,
Зреют ягоды в лесу...
Разольется жизнь рекою,
В нашу гавань приплыву.
Поцелую в губы жарко,
Чтоб безудержный порыв,
Долгожданным стал подарком,
Словно свежий май дарил.
