сонце - то око гора чи зла термоядерна піч...
спіраллю закручені роги ввижаються жартів опріч...
долини з розливами диму, обличчя без величі сліз,
хтось третій йшов слідом за ними і в шпару між душами вліз...
розхристані ватяні хмари, по колу думки про пусте,
примар хаотичні отари, що вітер на захід несе...
одне бо з тих самих побачень, розчулені чирви мовчать,
награлись голками пробачень і здерли останню печать...
