"Дякуючи всім поколінням її предків за те,
Що, несвідомо злягаючись,
Вимостили їй тисячолітній шлях до втілення
Спеціально для мене."
(Ю. Андрухович)
... між ребер застрягло продірявлене "спасибі",
зігріта подихом куля тулиться до грудей,-
відбери мою здатність чути розсипані речення,
розливатись на скло розпечене...
відбери мене
у загоєного снігами міста,
де чисті простирадла застелені на підлогах,
де бракує тебе,
як термінової допомоги...
відбери мене у ранкових маршрутів,
де страждають закуті й сліпі прометеї.
забери мене із розлогої сукні,
одним доторком
прямо в майбутнє...
будні пишуться твоїм почерком,
застигають на шкірі дрібні печаті...
щоб впізнати тебе
не пускаю з обіймів вокзали...
я писала тобі своє обезброєне "дякую",
розкидалася знаками,
краплями часу вмита,
а зігріта подихом куля тулилася до грудей,-
шляхи підземельні,
немає ще нас ніде...
відбери мене у ранкових маршрутів,
де страждають закуті й сліпі прометеї.
забери мене із розлогої сукні,
одним доторком
прямо в майбутнє...
...в майбутнє... а там?..
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую 
