підглядаючи крізь дірочки
в зрешетованих світлом грудях вірша
подібного тепер
до нічного неба в сузір’ї пегаса
я побачив що серце
насправді ковзке й тінисте
як ліс під час дощу
як мова в передпокої у мовчання
що серце насправді
гидке каченя
з довгою шиєю аорти
що в дійсності серце
взагалі не схоже на серце
і тільки отак збагнув
чому воно б’ється мов б’ється —
бо таким не можна не битися
таким не можна не битися
не можна не битися
коли болить
от що дізнався я підглядаючи
в зоряне небо в сузір’ї пегаса
схоже на зрешетований світлом вірш
де кожна зірочка цензурує по голосній
щоб все було зрозуміло
б*з з*йв*х сл*в
27.04.23
