Ми – дві тіні у вічнім Космосі,
Ми – дві думи ніким не сказані,
Дві зернини в одному колосі,
Дві снаги поетично зв’язані.
Ми – дві долі небесно мічені,
Ми – дві теплі весняні парості.
Дві зорі в осередку вічності,
Дві стихії для смутку й радості.
Ми – дві пам’яті сном розбурхані,
Ми – дві ніжності заримовані,
Дві жарини ім’ям роздмухані,
Дві стежини в одну спрямовані.
Ми – дві пісні, ще недоспівані,
Ми – дві пристрасті недолюблені.
Дві надії, на рай сподівані,
Дві жаги почуттям пригублені.
Ми – дві мрії у вільнім плаванні,
Ми – дві віри одухотворені.
Дві душі на шляху до гавані,
Дві поеми синхронно створені.
Від добра на добро скеровані,
один одному подаровані…
Ми…
