Закрутило снігом, замело…
І петлями… петлями .. петлями…
Влітку син вернувся із АТО,
було яблучно - тепло, так
сонячно вечорами рідними,
і село посміхалося очима світлими…
А вона вже стукала в двері замкнені,
ночами й ранками…
І петлями … петлями … петлями…
Краплями
дощ осінній
падав
розбиваючи мрії
в окопі намріяні…
Ступали дні останні листопаду
петлями.. петлями… петлями …
І ось вже снігом встелена
земля,
плаче село
вітрами закутане…
Й ніколи уже не забути,
не вернути
ніколи…
Вирвали серце у мами…
Колискові слова лягають у яму,
у вічність…
Ніхто
не залічить…
Син
вернувся
з АТО…
І петлями…
петлями…
петлями…
Закрутило снігом замело…
