"Не нам, Господи, не нам, но
имени Твоему даждь славу..."
(Пс. 113:9)
"Якщо ж будете ви в ненависті жити,
у роздорах сварячись, то й самі загинете,
і землю батьків своїх і дідів втратите,
що її надбали вони трудом великим."
(Св. блгв. князь Ярослав Мудрий)
Четвертий рік лунає: "Слава!.."
З екранів, з радіо, з газет,
Але, епоха Ярослава
Сьогодні, наче рарітет.
Тоді його прозвали Мудрим
За те, що Бога прославляв.
Народ був щирим і могутнім,
Бо Бога іншого не знав.
Що зараз славимо ми, браття?
В країни розбрат і війна.
Прийшло на наш народ прокляття.
Чим закінчиться це, хто зна?
Яку ми славимо Вкраїну?
Таку, якої вже нема?
З Донбасом? З Кримом? Чи без Криму?
Ту, що продали крадькома?
За що нам славити країну?
Чи добре жити в ній було?
Не поважають тут людину,
Хоч скільки нас вже полягло.
Які ж сліпі ми та уперті,
Киплять звірячі почуття.
Ми "ворогам" бажаєм смерті,
А варто б... кращого життя!
Ті "вороги" - то ж наші люди,
Обдурені, такі як ми.
Разом в багнюці ми по груди
Ніяк не вийдемо з пітьми...
Колись ми вже кричали: "Слава!..
Труду, вождю, КПСС..."
Змінили гасла, та цікаво:
У цьому й є весь наш "прогрес"?
Ой, схаменімось, що ж ми коїм?
Чи не в примиренні мета?
Навіщо "слава" та героям?
Славімо Господа Христа!
"Не сотвори собі кумира" -
Заповідь Божа навсякчас.
Та досягнути важко мира,
Коли кумири різні в нас.
Одна нам, Господи, дорога,
І нам, й так званим "ворогам":
Насамперед, шукаймо Бога,
А інше все додасться нам.
Ми *ворогам бажаєм смерті,
А варто б... кращого життя!
Дякую Вам, Ярославе за такі мудрі слова!Чого бажаєш комусь — бажаєш собі!
То напрошується думка, *Хто нам ворог? Чи не самі собі?
Бажаймо добра *іншим, то й самі матимемо! Славмо Бога, шукаймо Його у добрі!
Спробую написати відгук на Ваш прекрасний вірш.
Вам, Ярославе за такі мудрі слова!Чого бажаєш комусь — бажаєш собі! 
