Вже парта не чекатиме на тебе ...
І дзвоник не для тебе пролуна ...
Бринить дощами посивіле небо,
І нерви - перетягнута струна ...
Тепер ти гостя будеш в рідній школі :
Так, забіжиш колись згадать свій клас ...
Не помились на перехресті долі,
Бо не повернеш в інше русло час ...
Востаннє форму фартух прикрашає,
Востаннє бантики в волоссі розцвіли ...
Дитинство відліта за небокраєм
Пташатком білим, трепетно -малим ...
Зворушливо. Всі ми були дітьми і школярами. Мамка за доньку написала. Ми пам'ятаємо тебе школа. І от як буває через багато років: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445240
Чи не реклами заради, а пам'яті для.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ми не тільки тезки, Любонько, ми ще й випускниць маємо обоє. Вітаю щиро і бажаю донечці чистого неба для лету, хай дорога стелиться у життя рівненько, без перешкод, матусиними молитвами.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, моя мила тезко!!!! Наважився і Вашій випускниці!!!! Хай дорога життєва їй стелиться рушником!!!!
Золотий час. Тільки розуміння цього приходить потім.......
ЩАСЛИВОЇ ДОРОГИ!!!!!!!!!!!!!
І НЕХАЙ НА ТІЙ ДОРОЗІ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ НАЙКРАЩІ СПРАВЖНІ ДРУЗІ!!!!!!!!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00