«…адже самотність не в тім, що ти не отримуєш пошту, а в тім,
що ти і сам нікому не пишеш…»
С.Жадан
____________________________________________________
... найбільша самотність це коли на одинці слухаєш дощ
лежачи на канапі закутавшись в теплий плед…
коли переповнена пошта…пише ж ще «хтось»
натягуючи усмішки мов арбалет
ти так стомився писати енний куплет…
залишати по ньому порожні чашки від сну…
гармидер у пам»яті та депресивні подробиці жовтня
викликають застуду гостру респіраторну й нудну
і тишу що завше сіра й монотонна
якої так багато неначе піску…
найбільша самотність завжди неповторна
із присмаком ванільно-пріснуватого «люблю»…
і нота проскакує між слів чомусь часто мінорна…
прикладаєш до вуха мушлю і чуєш музику дощу
її передавали у прогнозах на сьогодні…
найбільша самотність завжди виринає на зовні…
проходить дощ не залишаючи й сліду…
