Минуло сотні днів.
Я бачив безліч снів,
і ти там був. Я пам'ятаю.
Тебе я бачив, точно знаю!
Я чув твій голос, відчував ці руки.
А в серці спогади, а в серці муки.
Мій брат...
Тобі лиш 25 було...
Квітучу весну снігом замело.
Так швидко згасла свічечка життя.
Так несподівано полинув в небуття.
Чому так швидко?
Чому так рано?
Хоч й не болить вже давня рана,
проте залишився рубець на серці
від удару долі. Хоч час й лікує,
та поволі.
